Хай світло від свічки у небо летить
Хоча б одну душу зігріє в цю мить
Щоб душа ця загублена спокій знайшла
І у вічність до Бога вона відійшла.
Досі не віриться, що в Україні – житниці всієї тодішньої радянської імперії раптово зник хліб і люди залишились без зернини.
Зерно, зерно, зернятко… Щоразу воно схиляє до роздумів. Хліб
це життя. Ще в глибинах віків так уже склалося на Україні, що хліб у хаті
- це достаток, добробут, це і відрада і
впевненість у завтрашньому дні.
Як можна забути, що без стихій, без засухи, без війни – в
самому центрі цивілізованої Європи, Україні, яка незадовго перед цим була
житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?
Ні не забудемо! Пам’ятаймо, що зимою 1932 – 1933 р. помирало
в Україні 17 людей на хв.., 25 тис. щодня. За 10 місяців Україна втратила майже
чверть свого населення.
